Хмурить брови зима, у проталинах сніг,
Сонце пестить його, щоб не ліг на поріг.
І струмочком стрімким сніг донизу побіг,
Там горобчик малий вже його підстеріг.
На крислатій сосні ж ворон чинно сидів,
Бачив він з висоти - чорний крук прилетів.
- Ой, ти, кряче чорний, із яких ти світів,
Що нового, кажи, у дорозі узрів?
- Я зі сходу прибув, небо там у вогні,
Обпалило крило чисто всеньке мені.
Пекло вергає сталь там і вдень, і в ночі,
Хлопці мужньо себе віддають боротьбі.
За Вкраїну стоять, її волю, за вас,
Щоби вільно жилось, щоб не чули ви трас.
Тих, що кулі свистять, тріпотить лиш атлас -
Жовто-синій колор, а в горі Божий глас.
18.11.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701306
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2016
автор: Валентина Ланевич