А небо плакало дощем…
Навкруг туга несамовита.
Він був ще вчора сіячем ,
Та став на захист із мечем
Від Злого Ока московита.
Замовкли птахи у саду…
І смуток, й горе безпросвітне.
-Я ,мамо, більше не прийду,
До рук твоїх не припаду,
Не чутиму слова привітні.
Сивіють хмари в вишині…
Сліз не ховають побратими.
Тужливі душу рвуть пісні
Про те, як гинуть на війні
Найкращі воїни країни.
Від супостата захистив
Дружину, матір, Батьківщину.
Він слави роду не зганьбив
та рідну землю боронив
Невтомно, гідно, до загину.
А небо плакало дощем…
Навкруг туга несамовита.
Він був ще вчора сіячем,
Та став на захист із мечем
Від Злого Ока московита.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700971
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 16.11.2016
автор: Оля Андрієвська