Сотні Ніхто…

Мене  зустрічає  гарячою  парою  з  рота
Віконним  мереживом,  холодними  сталактитами
Я  майже  готова  відчути  крізь  нього  твій  дотик
Реальністю  вбитою...

Загорітись  сніговим  ангелом
Впасти  з  неба,  стопитись  пір'ям
В  павутині  їхніх  істин  і  правил
Стати  зрад  твоїх  свідком...

Мене  зустрічає  зігрітим  кавою  ранком
Непрожитих  днів  на  папері  чорнилом
Я  б  згідна  забути  як  тебе  звати
Якби  розлюбила

Тут  сотні  Ніхто,  в  невидимках-плащах
Кинджалами  ріжуть  крізь  шкіру
Коли  зустрічаю  свій  страх
Безсмертну  у  тебе  віру...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700642
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2016
автор: Марамі