Я не хотів торкатись душі.Переривать сон
Тому й мовчки сидів.Захищав свою пташину
Я навіки потрапив до неї в полон
Вона пахла ромашками і нагадувала дитину
І я як батько ніжно цілував очі
Її ручки повільно стискали мої долоні
У снах моїх таке траплялось майже щоночі
А вранці я годував голубі́в на балконі
Я захищав її. Й не будучи разом
Розумів як болить і мене і ромашку
Як смакуємо ми.Божевіллям.Екстазом
Так боявся кохати її.Свою пташку
Я не хотів так торкатись душі
Я розумів що поводжусь як кат
У моменти коли говорили вірші
Та водночас я знав
Що немає вже ґрат
Я не хотів торкатись душі.Боявся усе зруйнувати
Там багато добра щирих слів і надій
Та я завжди кохав. Бо ж таки я не міг не кохати
Й точно знав що я став вже частинкою мрій
Я не хотів торкатись душі.Переривать сон
Тому й мовчки сидів.Захищав свою пташину
Я навіки потрапив до неї в полон
Вона пахла ромашками і нагадувала дитину
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699988
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2016
автор: Sindicate