Зорі – рани небесні наскрізні,
Тоне рік у своїй високосності,
Ми з тобою у вимірах різних,
Я – в дитинстві, а ти – у дорослості.
Тане голос у пам’яті срібний,
Вічна думка тупцює сновидою:
Я – наївний. Такі теж потрібні,
Та для кого і чого – не відаю.
Може, в задумі щось дивне малось,
Мало хто розумів сили вищі.
Я уже не цікавий. Так сталось.
І ніхто не розкаже, навіщо…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699962
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.11.2016
автор: rutzt