Зупинись! Знову місяць вповні...
На химері його обличчя
Віддзеркалено: ми - ще зовні,
І життя наше - на узбіччі...
Не пізнали ми ще глибИни
Ті, що видно йому із неба,
І від того нам щохвилини
В скроні стука життя потреба.
Ось чому нам у цьому світлі
Ще ввижається все містичним.
Ми - суцвіття ще нерозквітлі,
Що застигли метафізично...
Повний місяць,мов третє око,
Бачить все,що в душі насподі...
Тож,ступаймо в життя широко,
На узбіччі чекати - годі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699817
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 11.11.2016
автор: Вадим Димофф