Куди ідеш, самотній подорожній?
Студений вітер. Гори і туман.
Віщує крук загибель у безодні,
у темних водах озера оман.
Куди бредеш, каліко перехожий?
Залишив дім, покинув рідний край?
Кривавить обрій, бèсаги порожні.
Позаду – пекло. Попереду – рай.
Побачиш сон: наповнений птахами
зелений сад у пахощах бузку.
Розквітлі вишні, теплий білий камінь
під вербами, при тихім потічку.
Тече вода – крізь зими і крізь весни.
Тече вода – крізь гòри і віки.
Олень і сарна – дві душі воскреслі
зустрілися на березі ріки.
Вони лише очима говорили.
Вони стояли мовчки, мов святі.
Олень і сарна – дві душі прозорі –
в смарагдовім серпанку самоти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699789
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.11.2016
автор: Yaremko