Чи топтали тебе гречан сандалі -
Спартанців і афінян,
Чи був тут Олександр верхом на Буцефалі,
Ні в зуб ногою!
Немає ріднішого для мене краю,
Іллірія, Іллірія, Іллірія! -
Розносять поміж скелястих гір,
Зелених і хвилястих пагорбів.
Я без тебе житття свого не тямлю!
Ось предки вмивалися тут ворожою кровицею,
Був час, була нагода,
Черпали воду із чистої криниці
І знов потрапила до неї кров,
Узяли брати мої до рук рушниці
Ступаючи до господарських хором.
Хронос тішиться зі смертних -
Догори дриґом перевернув дзиґар,
Чути з під землі цей регіт -
Від нього люд простий рида!
У пошуці вугільних подрід,
Що народила нам оця земля,
Люто пріли мій батько й дід
Зариваючись аж до самого ядра.
Затьмарить світ карбідка шахтаря,
Поки їхній забій триває - подвиг,
Десь славлять іспанського Франка
І марно ж циндрите на вітер порох!
Роки зліплять із ваших рештків
Басейн палкого чорного вугілля,
Поміж усіх хребтів безмежних
Буде вікувати далі моя Іллірія!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699660
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 10.11.2016
автор: Золотий Гомін