СВІТАНОК

Світанок  вмивався  росою  з  туману,
А  ніч  ще  примружила  небо  хмарками,
Та  схід  вже  проснувся  з  нічного  роману,
Верхівки  ялинок  горіли  свічками.  

Відкрилася  брама  у  чистеє  небо,
Проміння  спадало  на  землю,  мов  ласка,
А  з  гаю,  як  хор,  долинав  птахів  щебет,
Світанок  творив  на  землі  диво-казку.

Травиця    у  росах  купалася  зранку,
Цвіла  під  промінням  рясна  конюшина.
І  птахи  раділи  новому  світанку,
Кормила  малечу  щаслива  пташина.

                                   ***
                                       До  дня  мови...
Слова    говорять    і    кричать    слова,
Слова    співають    і    словами    плачуть.
Слова    чарівні    сотворять    дива
І    є    слова,    які    багато    значать…

Якщо    зібрати    визнані    слова,
До    слова    підібрати    інше    слово,
То    вийде    мова    чиста,    як    сльоза    -
Пісенна        наша    мова    калинова.

Із    рідних    слів    у    сплетений    вінок
Слова    –    перлини    треба    повплітати,
Тоді    і    мова    піде    у    танок
І    буде    в    наших    душах    проростати.    .

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699438
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.11.2016
автор: Віталій Назарук