Відзеркалення
Холоне серце у тобі,
холоне радість у думках,
коли помітиш у юрбі,
того, хто ніс тепло в руках.
Мовчанням зміняться слова,
смерканням сяють почуття,
бо вже ти віриш у дива,
про мене мавши забуття.
А я тобі скажу ласкаво:
"В мені ти бачиш не мене,
думкам повіривши лукаво
у сон, що скоро вже мине.
Насправді ж бачиш ти себе,
в моєму дзеркалі очима,
тому я житиму для тебе,
яснивши сонцем за дверима".
Хлюпоче радість літнім морем,
співає серденько пісні,
коли ліси змінились полем
і сяють квіти навесні.
Тріпоче крилами кохання
моя пташина чарівна,
яка несе тобі світання,
як в небі зіронька одна.
Тоді скажу тобі ласкаво:
"Мене ти бачиш у собі,
палавши полум`ям якраво
від щастя й радості в юрбі.
Як час до зустрічі настане,
захочеш бачити себе,
як зірку, що любов дістане
і в почуття її веде".
Віктор Цвіт 6.11.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699397
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2016
автор: Віктор Цвіт