Біографічно-історичний монолог княгині Ольги (за мотивами "Праматері")

Я  –  Прекраса,  донька  Броніслава  та  Русави,  онука  Аскольда,  князя  Русі  та  сина  Божого,  що  хрестився  у  Візантії  та  віру  в  Творця    проповідував  люду  темному.  
Дівчина,  привезена  до  града  Кия  з  Тмутаракані,  яка  провела  своє  дитинство  у  злиднях,  втративши  батьків,  братів  і  сестру.  Свій  біль,  свої  страждання  я  не  розповідала  нікому,  сховала  їх  у  серці  та  не  відкривала  його  нікому.  Знайдена  княжичем  Ігорем  на  переправі,  я  покинула  свій  дім  та  подалася  у  його  рідний  край,  щоб  знову  привести  Аскольдів  рід  до  влади.  
Я  –  Ольга,  чиє  ім’я  означає  «свята,  дарунок  долі»,  єдина  кохана,  світ  очей,  душа  князя  Ігоря,  його  єдина  любов  і  опора.  Його  правиця,  вовчиця,  стожар  душі  його.  Дружина  мужнього  гридя  та  правителя,  сина  Дажбога,  онука  Рода.  Дівчина,  чиє  серце  жило  коханням  до  свого  чоловіка.  
Мати  трьох    синів-соколів  :  Володислава,  Святослава  та  Улеба,  нащадків  давнього  та  щасливого  роду  Кия!  Їхня  підтримка,  наставниця,  берегиня.  Мати,  що  вимолила  дітей  у  Всевишнього!  
Я  –  вдова,  що  втратила  старшого  сина  та  чоловіка.  Зранена,  спалена,  спустошена,  пронизана  стрілами  турчинів,  скинута  з  неба  на  землю  своїм  болем  і  печаллю.    Я  –  вогонь,  що  впав  з  неба  на  голови  зрадників  та  убивць  князя  Ігоря  та  спалив  їх  до  тла.  Буря,  що  прийшла  з  далеких  земель  і  знищила  все  на  своєму  шляху.  
Я  –  княгиня  Ольга.  Перша  жінка-правителька  Русі.  Мати  князів  Святослава  та  Улеба,    язичника  та  християнина.  Хрещена  у  Візантії,  принесла  віру  до  серця  Русі  та  проповідувала  її  до  кінця  днів  своїх.  Я  ні  перед  ким  не  схилила  голови,  нікому  не  цілувала  руки  та  подолу.  Я  стала  сонцем  і  місяцем  понад  своїми  ворогами,  не  маючи  жалю  до  них.  
Я  –  наставниця  своїх  онуків  :  Ярополка,  Олега  та  Володимира.  Праматір  майбутнього  хрестителя  всієї  Русі,  князя  понад  князями,  рівнею  якому  буде  лише  Сонце  та  Місяць.  
Я  –  Ольга,  що  постаріла  за  один  рік  на  тьму.  Перша  жінка-правителька  Русі.  Княгиня,  що  стала  вогнем,  чиє  серце  схоже  на  камінь.  Християнка,  яка  жорстоко  помстилася  кривдникам.  Ольга,  чиє  ім’я  житиме  вічно.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699327
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.11.2016
автор: Ольга Плай