[i]Ми зможемо стерпіти геть усе
Земля не розкидає нас далеко.
Мене до тебе легіт занесе...
Мені до тебе з полум'я у воду,
Аби в душі було осоння рідне,
Аби мені черпнути насолоду,
Бо ти, моє життя зробила бідним.
Нехай стріляють в серце, я сміюся,
Нехай мене картають звідусіль.
Нікого в цьому світі не боюся
І навіть завданий мені тобою біль.
З собою пронесу "любов до гроба".
Поряд пливуть обману кораблі
Оця твоя любов – невдала спроба
Ще більш мене запутала в собі.
Ми зможемо стерпіти геть усе,
Бо ми, неначе хвилі океану.
Буває так далеко занесе...
Буває час шубовснеться у воду,
Аби на дні знайти кого нема,
Кого пітьма за волю і свободу
Собі забрала, мабуть, жартома.
[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698615
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.11.2016
автор: Karo