У мушлю ковдри заховаюсь від тарифів,
Сама собі скажу, що ніби-то все добре,
Це – не останній із наземних рифів,
Тягнути ще з собою лиха торбу.
І сумно, як звикаєш вже до болю,
На фоні віл рахуєш мідяки,
Шукаєш у собі цю пані Волю,
Громами б’ють в лице важкі роки.
Хтось відкладає щастя нам на завтра,
А сам іще сповідує марксизм,
Я хочу вже! На фініші…Хоч правда:
У декого давно - вже комунізм.
Із мушлі ковдри вилізу уранці
І знов – по колу цього лиха пуд.
А на спині – спакований у ранці
Нелегких днів призначений маршрут.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698493
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 04.11.2016
автор: Шостацька Людмила