В польотах теплих вечорів життя проходить:
То смуток гріє, то журба, а вранці осінь.
Десь невгамовно, ген за край, палає пеклом
Вчорашнє сонце і печаль з вчорашнім небом.
В польотах теплих вечорів світ не згасає-
Ходжу примарно уві сні, людей кохаю,
Але, коли з вікна зійдуть останні сльози,
Замінять пустоту душі жовтневі грози.
В польотах теплих вечорів і серце гріє,
Чомусь не тих, хто все життя про весну мріє.
У тому біль: минає світ цей без кохання.
В полоні ніжних вечорів я не останній.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698461
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.11.2016
автор: Сновида