Прокидаюсь від думки, що "ні", тобто "так" - я не спала,
Я чекала світанку, шукала земного тепла,
Я, напевно, тебе ще до тебе в собі написала,
Перенесла бажання з вібрацій на кінчик пера.
В серці небо тулилось, безкрайнє, благало простору,
В несезон, не весною, крізь погляд блакиттю лилось,
Я тебе малювала, в уяві, як фреску собору,
Шлях у неба до тебе - крізь сльози, вогонь і мороз.
Я тебе наспівала, мелодіє мого натхнення,
Я тебе відшукала, відчула на дотик "не сон".
Розгорнулося небо - намолено серцем прощення,
Що у храмі любові відчуло солодкий полон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698313
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.11.2016
автор: Серафима Пант