день за днем я стрічаю сонце
день за днем поринаю в небо
в дзеркалі є портрет але хто це
стиснув зуби й натягує нерви
день за днем я лечу донизу
день за днем розбиваюсь в землю
з головою залізла в кризу
сигарета біфрен і рево
кожен ранок мов перший постріл
кожна ніч це новий кінець світу
а мені б тільки теплу постіль
і на ній вийти на орбіту
кожен нерв скрізь проймає болем
я наповнююсь ним до краю
а мені б лише весла й човен
і на ньому втекти до раю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698276
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.11.2016
автор: Ebola