Віриш, я до тебе йшла
Століття й сто років!
А коли тебе знайшла -
Не зробила й кроку.
Я молилась як ніхто,
Ніколи у світі!
Сукню я сплела з квіток,
Бо моя в лахмітті.
Поцілуночок один
В тебе попросила.
Ти не дав. Ти ж мамин син...
Що... Що я тужила?..
Повернулась... Не кляла.
Добра Вам бажала.
За любов й життя б дала!..
Та сльози ковтала.
І нічого. Йди собі.
Мама є матуся...
Не бажає зла тобі.
Вчуся вже... Сміюся...
Потім квіти ще зірву,
І сплету віночок.
Маю ліженько - траву,
Божий образочок.
Я ж багатша від усіх!
Бачились з тобою!
Нарікати мені гріх...
Й водитись з журбою.
Хтось і стілечки не мав.
Я ж тебе зустріла!
Тільки ти... Не покохав...
Я... А я... Посміла...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698024
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.11.2016
автор: Відочка Вансель