Какой безумной ночь была!
Что нам предательские стены?!
Мы словно вырвались из плена.
Не в две руки, а в два крыла...
Какой безумной ночь была!
— Родная!– ласки говорили.
И лебединым вздохом: – Милый!–
Нам фиолетовая мгла.
Какой безумной ночь была!
Как обжигала вдохновенно
Огнём и грешным, и священным
Мою щеку – твоя щека...
Какой безумной ночь была!
Уже в твоих глазах зелёных,
До бесконечности влюблённых,
Заря бесстыжая взошла...
Какой безумной ночь была!
Но... тут сосед – завистник, видно,–
Язык, доселе безобидный,
Уже точил на камне зла...
А в мантии судьи – ханжа,
В любви узрев крамолу шашней,
Слюнявя грифель карандашный,
Донос выдумывал, дрожа...
И тот, кто в дружбе присягал
И предан был нам бесконечно,
Назавтра бросит бессердечно:
– Я этих двух в лицо лишь знал!
...А ночь качалась и плыла,
И всё вокруг в огнях пылало
Так, словно в полночь на Купала
Поляна сказок расцвела...
Сплетались пальцы вновь и вновь...
Нам было всё уже известно:
Осудят нас... Но лишь за бегство.
Ненаказуема любовь!
МОВОЮ ОРИГІНАЛУ:
Яка шалена ніч була!
Коли, зневаживши канони,
Ми ніби вирвались з полону
У дві руки, у два крила.
Яка шалена ніч була!
— Кохана!— шепотіли губи,
І лебеділа тихо: — Любий!—
Їм фіолетова імла.
Яка шалена ніч була!
Коли в очах твоїх зелених
Зоря всміхнулася до мене
Та, що над нами ген зійшла.
Яка шалена ніч була!
Як обпікало промовисто
Вогнем і грішним, і пречистим
Чоло, торкнувшись до чола.
Яка шалена ніч була!
Та вже такий добренький з виду
Гострив лихий язик сусіда
На чорнім каменеві зла.
І вже у мантії судді,
Вбачаючи в коханні змову,
Ханжа писав останнє слово—
Майбутній вирок на суді.
А той, що вчора присягав
У дружбі праведній довіку,
Назавтра похлинеться криком:
— Цих двох я тільки в очі знав!
А ніч, гойдаючись, пливла,
І все довкруж вогнем сіяло
Таким, неначе на Купалу
Чаклунська квітка розцвіла.
Сплітались пальці знов і знов...
І знали наперед приречені,
Що їх осудять лиш за втечу,
Бо непідсудна є любов!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697574
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 30.10.2016
автор: Віктор Чернявський