Покотилась доля

Іще    покотилась    доля
Зорею.    Згори    униз…
І    зморшкою    –    в    мами    втома,
Що    сина    чекала    вдома
Й    благала:    «Зажди!    Спинись!

Адже    він    прожив    так    мало:
Лиш    двадцять    та    ще    і    два…»
Іконку    в    руках    тримала,
Молитву    із    серця    слала,
Й    здригались    її    слова…

Зоря    ж,    мов    жива,    тремтіла
(Чіплялося    ще    життя),
Їй    падати    не    хотілось…
І    блідло    синочка    тіло…
Єдине    ж    її    дитя…
20.07.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697168
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 28.10.2016
автор: Ганна Верес