Поїхав якось дует зiрковий грошенят зрубати.
Незмiнним лiдерам хiт-парадiв слiд трiумфувати!
Головна ж зiрка - "вундеркiнд пiсенний", куди тому Карузо!
"Шедеври" такi глядачевi збацає, почуха ось лиш пузо.
У водному поло були в Потапа високi результати.
Раптом на сцену його притягнув хтось. Чи не бiсова мати?
Швидкомовки у мiкрофон собi невпинно гундосить.
Меломани, скрививши губи, йому: "Завершуй-но! Досить!"
А Потапу начхати на те, що вуха в нас в'януть,
Папiрцi вже гребе зеленi й на людей не гляне.
Й музичне шоу наш "всюдисущий" подався ще судити,
Щоб до фiналу "солiдних дуже" вокалiстiв пропустити.
Хай зi сцени абракадабру бурмочуть постiйно,
Аби естраду перетворити на яму помийну.
I от нещодавно "маестро" вiдомого "спiвати" не пускали!
Усе через те, що у цеху вокальному "зiрки" цi заблукали.
Якщо взявсь пiд музику слова строчити, мов кулеметна рота,
Тодi зустрiчатимуть триндичих музичних, як Ейнштейн на фото!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697100
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.10.2016
автор: Дмитро Кiбич