Золотокоса

В  широкім  полі  й  на  городі
З  весни  мене  у  землю  сіють,
Стебло  я  маю  довге-довге
І  голова  моя,  мов  свічка.

Коли  я  тільки  дозріваю,
То  соковита-соковита,
Всі  дуже-дуже  полюбляють,
Як  молоду  мене  зварити.

А  як  вже  добре  я  достигну,
З  моїх  зерняток  золотих
Смачну  готують  мамалигу,
Годують  мною  і  тварин.

Ще  -  була  борошном  і  хлібом,
Отож  скажіть  же,юні  друзі
Як  називаюся  тоді  я?
Золотокоса...(Кукурудза).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697000
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 27.10.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський