Стирає час обличчя і сліди,
І нас на порох ладен обернути,
Та тихо щезнуть ,- Боже,відведи!
Щоб,хоч на мить, та кожен був почутим..
Хай камертоном світу прозвучить
Відлуння душ,сердець ритмічне соло...
І жоден голос білше не змовчить,
Зустрівши забуття за видноколом...
Ось так і я ,колись безмовний мім,
Шукаю музику життя у кожній миті.
І, словоспівом в супроводі рим,
Свій ставлю слід, де всі шляхи розмиті.
І над німим проваллям, на межі,
Коли від розпачу повік вже не піднять..
Я біль кладу на нотний стан душі,
Щоб пісню долі тихо доспівать..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696956
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.10.2016
автор: Вадим Димофф