Часом вартує змовчати...
Стиснути зуби і просто прийняти усе як є.
Не тому що слабохарактерний,
Геть незрілий там чи, можливо, наляканий.. ні! —
Розумієш, відвертість буває такою колючою!
Біль у твоєму серці полегшає! Стихне!
Але чиєсь подірявлене, зшите з клаптиків,
Геть обвуглене, зранене.... твоя правда його понівечить!
Розіб'є....
Часом усе лежить на поверхні.
І без зайвих слів ... поглядів ... недоречних рим ...
Фальшиві посмішки відверто зверхні...
І ти в істериці поправляєш грим!
Часом вартує змовчати...
Правда скосила вже не одного оратора!
Бог із ним! —
Це її безумовний недолік, незамаскована вада.
Не розпалюй в стосунках ватру!
Не піднімай у повітря пил!
Допоки ти блазень —
Твоя комедійна роль. —
Нехай триває АРЛЕКІНАДА!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696904
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.10.2016
автор: Інга Хухра