На коліна впала мати
Перед образами
Й слова стала поливати
Гіркими сльозами.
Стоїть вона на колінах
Перед святим ликом:
«По всій, по всій Україні
Розлилося лихо.
Заглядає у тих серце,
Хто діточок має…
Ба, найбільше горе неньці,
Як синів ховає.
Як душа тремтить від болю,
Як сиріток бачить,
Їм тепла ж треба й любові, –
Ледь говорить – плаче. –
Зглянься, Матінко Маріє,
Стрілись ми з бідою:
У війні ми, ще й нерівній,
З дикою ордою.
На землі крові усюди
Уже по коліна,
Гинуть кращі наші люди,
Гине ж Україна…»
Ненароком і в ікони
Сльоза покотилась:
«Всі одержать по закону:
Орда й сиротина.
Правду боронити треба
І свободи зерна,
Лиш тоді Господнє небо
Мир пошле на землю.»
5.01.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696664
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 25.10.2016
автор: Ганна Верес