Було літо. Були баюри…
Ми босоніж брели удвох,
Вдалині рушники фігури,
Розвівалися між тривог.
Відгриміло… Побігли хмари.
Засіяла веселка враз.
Лише вітер за громом марив
І пориви нам слав весь час.
Твоє біле волосся змокло,
Вітер ледве сушив косу,
Сонце в хмарах немов замовкло,
Не збирало з трави росу.
Йшли, та й годі. Буяло літо…
Цвів солодко рясний жасмин,
І краплини з дерев крізь сито,
Умивали лице рослин.
Ми по теплих брели баюрах,
Йшли й не чули намоклих ніг.
Лиш виднілась вдалі фігура,
Вітер також потроху стих.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696586
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 25.10.2016
автор: Віталій Назарук