Хрести

[u]Учора  прочитала  твір  Олекси  Удайка  "Ой  Морозе,  Морозенку".  Звичайно,  і  вірш,  і  пісня  нікого  не  залишають  байдужим.  І  в  мене  народився  ось  такий  вірш.[/u]

Хрести,  зчорнілі,  давні,  дерев’яні,
Німі  і  непідкупні  свідки  мук,
Як  в  33-ім  люд  голодний  в’янув
І  походжав  між  трупів  чорний  крук.

Хрести  й  могили  –  пам’яті  скрижалі  –
Таке  не  заховаєш  у  архів,
Вони  ж  бо  чули,  люди  як  страждали
Й  земля  стогнала  в  ті  часи,  лихі.

Як  села  змовкли…  Лиш  вітри  блукали,
Ганяли  двері  кинутих  хатин,
А  в  матері  у  Божої  стікала
Сльоза  від  диких  голоду  картин.

Волосся  –  дибки.  А  на  серці  –  камінь…
Як  вистояв,  як  вижив  мій  народ?
Як  «братом»  називатись  міг  роками,
Хто  катом  був,  бездушний  ідіот?

Хіба  людське  буває  притаманним
Тим,  хто  не  знає  співчуття,  жалю?..
Пробилась  правда  крізь  часу  тумани
Про  звірства,  що  творились  у  краю.

Хрести,  зчорнілі,  давні,  дерев’яні,
Німі  і  непідкупні  свідки  мук,
Як  в  33-ім  люди  вимирали…
І  ситий  походжав  між  ними  крук…
23.10.2016.

Ганна  Верес  (Демиденко).

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696410
Рубрика: Історична лірика
дата надходження 24.10.2016
автор: Ганна Верес