Земля стогне,
Плаче небо,
Перед смертю…
Подих,
Подих волі…Зорі
сяють, місяць світить,
струни грають,
пісню чути,
плач відсутній.
Серце мліє,
Життя тліє,
Рана, кров,
Кохання гріє.
І кричить несамовито,
Що нечесно його вбито…
Якби все це переграти,
Не стріляти, не тікати,
Тихо мовчки говорити,
По очах все зрозуміти,
Та й летіти, що є духу,
Перегнавши , навіть птаху,
Опинитись вдома хутко…
Та вже долею так склалось,
Думало, літало, гналось,
Наздогнало…
Він не втік.
Похилився трохи вбік,
Чомусь Він не допоміг,
І наспіла його куля… впав
Лиш почули подих волі.
Грають струни,
Чути пісню,
Плаче дівчина у місті…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696121
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2016
автор: Лелітка