Мандрую сайтом день і ніч,
читаю твори, мрію.
Але ярких не бачу свіч,
нічого щось не гріє…
Багато пишуть аби-як,
дають тижневу норму.
Нема думок, все так чи сяк,
що вже й казать про форму…
Один свій твір побудував
на краснім лише слові.
Забув, про що ж сказати мав,
згубив всю суть в полові.
Другий свої думки не зміг
у вірш перетворити.
Й помилок, як в собаки бліх,
про що там говорити…
Проте все ж є одинаки
у цім буденнім морі.
Вони, мов справжні світляки
нам сяють на просторі.
А щоб окреслити межу,
от дав же Бог таланту,
про першу серед них скажу –
про Моренець Світлану.
Із серця ллються її твори,
хоча далеко вже не панна,
в них почуттів бурхливе море
і все то – Демиденко Ганна.
А також вельми до душі,
як пише свої твори,
дзвінкі пісні й п‘янкі вірші,
ще Олександр Печора.
Хай вибачають мені метри,
яких в цім вірші не назвав.
Та свої творчі міліметри
і так я ледве подолав…
22.10.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696013
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 22.10.2016
автор: Козак Дума