Автобус їхав у світанок.
Тікали тіні навсібіч.
Сполохана зоря остання
На засув закривала ніч.
І фари кліпали спросоння,
Немов повіки випивох,
А ми в півтемному салоні
Були із Вами лише вдвох.
Немов весною щедра гілка
Війнула квітами сповна…
Якась тоненька тепла жилка
Запульсувала поміж нас.
Із кожним словом ближче й ближче
Серця єднала таїна.
Оця розмова ні про віщо
Дорожча тисячі зізнань.
І я молив тихенько Бога,
І мрія стала на крило:
Щоб не скінчилась ця дорога
І пасажирів не було.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695903
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.10.2016
автор: stawitscky