Їду нарешті до рідної хати,
Яка одиноко стоїть край села.
Там зелен-барвінок, трава не прим"ята
Й троянда під вікнами вже відцвіла.
Охоче пройдуся стежками дитинства,
Хоча заросли полинами вони,
Додасть мені сили прозора і чиста
Водиця джерельна зі смаком суниць.
З портрета привітно всміхнеться матуся
Гарна така, як колись, молода.
І спогади теплі наповнюють душу,
А на очах - ностальгії сльоза.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695149
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.10.2016
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський