не буди молитов
що до стін притулилися вчора
млосно дихає осінь
руда
як старечий цівок
там лиш крок
щоби шарпнути долю
за комір
із футляру виймати оберемок
давніх казок
не проріджуй садів
щойно вишні налились мовчанням
їм не зимно
аби не літали хрущі
яблунева гіркінь вимальовує
літо- прощання
терпне дощ
на шершавій щоці
порозвішуй світанки
хай цілують
тумани тремтливі
хай зливаються в спів
монахинь-повивальниць
і цю осінь залюблену
в синій
безіменно
вдягни їй на палець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694670
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2016
автор: Нова Планета