У ТАЙНІ АЛЕЙ

за  ким  ти  плачеш,  осене  золота?
кого  у  холодні  цілуєш  уста…
і  не  втішають  тебе
радісні  сходи  озимого  жита

алеї  твої  порожні,  
алеї  твої  мовчазні,
наче  ви́ступці  вовняні  –  нечутні
алеї
твої
розтинають  стерильні  тумани  
на  прохолодні  вогкі  бинти  –
гоїти  рани,  
рани  гої-ти!
колишні  
обпечені-вогняні
дні

за  ким  же  плачеш,  осене  золота,
танеш,  як  воскова  свіча?
...нема  у  нього  обличчя?
натомість  –  біль  і  темнота…
і  холодні  бліді  вуста…

нема  у  нього  лиця?
то  нема  і  серця…

за  ким  же  плакати?..  лем
за  невиразним
у  тайні  твоїх  алей  –  мучите-лем…

15.10.2016

[i]«лем»  -  означає    «тільки»  (лише),  «певно»[/i]

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694582
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 15.10.2016
автор: Валя Савелюк