Я був героєм!
Грудьми лягав на зрадометні черги;
Тілом падав на вибухи брехні;
Сміявся, коли пальці мені ламали у тортурах,
Які, між іншим, кохані дарували із любов’ю;
Мовчав завзято, коли мене топили у гидотах
І цілунками штовхали/вели до плахи;
Я тихо сумував, коли у каву на меду
Мені з усмішками отруту додавали…
Я був героєм!
Все це я пережив і подолав.
І не сконав.
Тепер я вже не Той, а Інший –
В мені прокинулися реінкарнаційні суті:
Хтось нездолану зброю дав – слово,
Хтось загострив його іронією,
А хтось – єхидною сатирою,
Хтось, а може це і я, загартував цю зброю
В горнилі без спокути Правди.
Я вже не герой!
А безпристрасний Нестор,
Який бронею байдужість має
І нікому ніщо не прикрашає.
15.10.2016
Липовий Скиток
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694529
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 15.10.2016
автор: Левчишин Віктор