Цілує обрій сонячну заграву
На заході осіннього тепла,
Аж сивий місяць виглянув з дупла,
Щоб роздивитися її поставу,
І засоромився… Сховавсь за крону
Розкішної верби, що над ставком
Піймала блискітки і потайком
Вчепила позолочену корону.
Грайливе сяйво падало у воду
І лоскотало хвильки заводні,
Гойдався обрій, наче у човні, —
Заграва дарувала насолоду.
Розтанцювалось небо в мерехтінні —
Красуня піднялася на весь зріст,
Веселкою проклала собі міст
І зникла загадково у тремтінні...
Снувались тіні... 14/10/16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694412
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 15.10.2016
автор: Lana P.