Посивіло небо.
Зажурилось літо.
Сонце помірковано,
Вже на землю світить.
Минула тепла пора.
Нам про це нагадує,
Бабине літо,
Що в повітрі пролітає.
Воно, як листоноша сповіщає,
Що вже прийшла пора.
І літо поспішає,
У вирій з журавлями відлітати.
Туман... на землю впав,
Вуаллю білою.
Зачарував долини навкруги,
І обгорнув усе довкола,
В магічну тишу...
В ранковій прохолоді,
Іще земля дрімає...
І чути де не-де,
Пташиний спів,
І ланцюгове гавкання собак в селі.
На річці... ген-ген,
Доноситься відлунням...
Плеск весел на воді.
То мабуть...
До дому з виловом,
Вертаються рибалки.
І все ще...тихо навкруги,
Панує спокій і тиша...
І ось зійшла зоря...
І тінь прокинулась.
І розпочався день,
І ранок звеселів в осінніх барвах.
.... тендітна павутинка у повітрі в'ється,
Це на погожу днину,
Ще на теплі дні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694035
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2016
автор: Ангеліна Гай