Стискаючи руки, прикличеш всю волю.
І знов її втратиш в обіймах недолі.
І як стає смішно, так гірко і слізно,
Бо час не вернути, він втрачений, пізно.
Та все ж не здаєшся і знову до крові,
В невидимі стіни, бо граючи ролі,
Чужі і не вдалі, збиватимеш руки...
Невдачі і підлість, як чорнії круки-
У танці шаленім, кружлятимуть в небі...
Впадеш на коліна, шепочеш не треба.
Все буде, як завжди і звичні вже ролі,
І тільки лиш руки забиті до крові...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693861
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2016
автор: Квітка))