Ти плакав, збираючи крихти
розлук.
Спіралі міняючи дивних
сполук.
Такі невловимо-легкі,
Майнули за вітром віки.
Ти плакав, косивши бадилля
сухе.
Зів"ялі пелюстки минуле
лихе
Ховали в пожовклий спориш,
Таємні стежини...облиш.
Ти плакав, закинувши душу,
мені,
Спаплюжену, згублену вкотре,
чи ні?
Молились затерплі вуста, -
Писали у вічність листа.
Ти плакав, чорнило прозоре,
як скло.
На сині скрижалі так дивно
лягло.
Шукаю століттями ключ -
Відкрийся, нарешті, не муч.
Ти плакав, сміялись глумливо
Усі,
Коли ти повторював дивне: Сім-Сім...
Не скарби манили - мине.
Розлуки ховали...мене.
11.10.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693836
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.10.2016
автор: Ліна Ланська