А у мої мами...
Очі кольору неба.
Блакитні, світлі,
Як її душа.
В її обіймах затишно і тепло.
Як в сонячному сяйві
Ніжиться земля.
Вона оберігала нас малими.
І завжди дбала
Щоб дітьми добрими росли.
Нам мами, ніколи не бракувало!
Бо з нею ми були завжди.
Уся увага і любов,
До нас́ була прикута.
Ми з мамою,
Весь вільний час її,
Були завжди разом.
На відпочинку,
На свята,
А іноді і на роботі,
В трьох їздили в село.
Ми мали все...
Любов і ласку,
Турботу що дітям необхідна всім.
Коли хворіли ми,
Вона до нас в ночі вставала,
Як ліки, поруч подих був її.
Нам наша мама,
Була дана Богом.
Як вдячні ми йому за це!
Немало...
Випало страждань на її долю.
Немало...
Пережитого було.
Але життя її не підкосило,
І не зламало.
Вона живе з надією в добро.
Вона нам, приклад і опора.
Нам наша мама,
Найкраща мама на землі!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693699
Рубрика: Присвячення
дата надходження 11.10.2016
автор: Ангеліна Гай