Не питаюсь дозволу прийти
/як до тебе можна не приходить?/.
В лабіринтах пластикових лоджій
власні б тільки не згубить сліди
і не злитися дощами в стічні води...
Сіпаються в кутиках очей
прірви слів і гори із речей
за моєї мовчазної згоди.
І хотіла б може не прийти...
Тільки невидимки-павутинки
поміж нас, немов міцні джгути -
стягують докупи половинки
серця нашого, розбитого навпіл.
Ніби й зажило, а кровоточить…
То чого ж від мене ти хотів?
/Тоскно в грудях шелестить, мов спів/
не прийду до тебе більше, хочеш?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.10.2016
автор: Meggi