Сама сьогодні подзвонила я до нього,
І , як ножем у серце : " А вам кого ? "
- Я помилилась..., вибачте... мені...
Виною цифри, що такі малі...
- Та голос ваш мені щось нагадав,
Можливо, десь- колись і я вас знав ?
Як ім"я ваше, прошу, не мовчіть....
- Поспішних висновків, не треба, не робіть,
Мене не можете ви знати аж ніяк,
Було б занадто смішно позаяк...
Я телефон набрала подруги якраз
Й, нехотячи, потрапила до вас...
- То, може, це не зовсім випадково,
І зустріч буде дивно - загадкова ?
- Так, дивна, та її не буде,
Пробачте, ще раз... мені дзвонять люди.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693341
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.10.2016
автор: Надія Карплюк-Залєсова