Усі щось просять, мовчки або вголос,
І гордість на заваді не стоїть.
Хтось хоче, щоб вродив багатше колос,
А хтось чуже забрати має хіть.
Один на стрічках вулиць жебракує,
Отримає хлібину – і вже рай,
А інший ситий, грошенят бракує,
Та завжди мало, скільки не віддай.
І кожному вгодити – нереально,
В гонитві за тілесним – всі чужі.
Це світ речей. Цей світ – матеріальний,
Творився духом, та не для душі.
А де для неї здибати спокуту?
За зорепадом бігти навздогін?
Піти у сон, щоб якось перебути?
Та це недовго, скінчиться і він.
І добре, якщо відповіді знати
Судилося. А якщо ні, у лір
Доводиться безтямно струни рвати
І капати словами на папір.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693037
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.10.2016
автор: rutzt