Коли світ загоряється першим променем сонця,
І довкола у танці зникають зірки,
Я заміню усіх: брата, друга і хлопця,
Дай відчути лиш ніжний дотик твоєї руки.
Коли день ввірветься крізь вікна в оселю,
Цілунком розбудить й прожене усі сни,
Ти прокинься із думкою бути моєю,
І, прокинувшись, стань початком моєї весни.
Коли між холодних людей і сірості вулиць
Ненароком почуєш своє ти ім’я
Знай, я чекаю моменту щоб ми таки збулись
Я поруч, я просто частинка твого найціннішого «Я»
Коли від утоми шукатимеш ліки,
Коли від безсилля ітимеш на дно,
Я буду для тебе одної горіти,
Віддаючи лиш тобі все своє тепло.
Я буду чекати тебе на забутих перонах,
Я буду писати тобі застарілі листи.
Лиш коли повернуся і втомлено скажу: «я вдома»,–
Підійди і міцно мене обійми.
Спільнота автора:
https://vk.com/savchyn_roman
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692854
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.10.2016
автор: Роман Савчин