Ти пропав, розчинився у просторі,
Як тепло розчиняється в осені.
Серце сохне, мов булка у тостері,
Дні без тебе - дощі набурмосені.
Ти пішов, у душі стало сиро так.
Просто канув у безвідь на фініші.
Наїжачився дух, наче сирота.
Запал зник, як розмови на ідиші.
Ти забув, що я є, що я дихаю,
Хай все менше твоїми легенями.
Жовтень, спільник твій, кішкою дикою
Тіло рве, біль гойдається венами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692477
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.10.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)