[u]Слухала передачу на каналі Шустера про події 75-річної давнини у Бабиному Яру. Нікого не залишила без хвилювання розповідь очевидця, якому тоді було 6 років.
[/u]
Життя пробігло. Роки притомились…
Лиш пам’ять не міліє – ще жива,
Вона в Яру у Бабинім умилась
Людською кров’ю… Капають слова
Про те, як він у п’ять, а мо’ в шість рочків
Побачив сам той невимовний жах…
Засклили сльози смолянисті очі,
І ледь трималась в тільці тім душа.
Там крик і кров злилися у єдине
Видовище (воно не для дітей):
Він бачив, як розстрілюють людину,
Коли вона, беззахисна іде.
І очі бачив, дикі, божевільні,
І чув людське, розпачливе виття…
Навколо ж – фріци, сірі, здичавілі,
Що без жалю карали… за життя…
Ні, не за гріх, торішній чи вчорашній,
За те вбивали, що ти ще жиєш,
Й від того хлопцю було надто страшно…
Й страху тому нема в людині меж.
Життя пробігло… Літечка промчали…
Свавілля дике пам’яттю зрина…
Я ж хочу, щоби людство не мовчало,
Щоб зникли в світі вбивство і війна!
29.09.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692402
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 04.10.2016
автор: Ганна Верес (Демиденко)