Кленових віт злотаве опахало
Ласкавий промінь лагідно зігрів.
Як незбагненно осінь поєднала
В прощальнім танго стільки кольорів!
Тремтливий лист зривається із гілки…
Кружляє у повітрі, наче птах…
А може, то не лист, а згасла зірка,
Яка десь в інших сяяла світах?
Хто знає: може, то не з падолисту
Під кленами хтось килим розіслав,
А кольорове зоряне намисто
Згори спустилось у дрімоту трав?
© Ірина Васильківська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692189
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2016
автор: Ірина Васильківська