Зіграй на арфі
Зіграй, дівчино,
на арфі серця,
даруй краплину
з промінням сонця,
багаттям слова
збуди кохання,
немов раптову
зорю світання.
Засяє днина,
ласкавим світлом,
мов квітка хлину
до неба цвітом,
почувши ніжність
від струн тендітних,
як дивовижність
думок привітних.
Мелодія єднає два світи,
чаруючи взаємним почуттям,
проймають серце кожнеє вітри,
являючи кохання відчуттям.
Коли на арфі граєш саме ти,
то в музиці розчиниться душа
і їй із неї вихід не знайти,
бо зникла вже реальності межа.
В садочку щастя
живу щоденно,
осіннє листя
не є студенним,
бо гріє погляд
вогнем небесним
дівчина поряд
лицем прекрасним.
Що грає ніжно
на арфі серця,
малює втішні
години сонця,
в обіймах спеки
весь лід розтане
і чудом з глека
весна настане.
Віктор Цвіт 02.10.16
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692125
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.10.2016
автор: Віктор Цвіт