Моїй вчительці
Де б я не був,
ким би не був,
сонцем ти сяєш в душі.
Линуть роки
і щастя таки
мають осінні дощі.
Осінь прийде,
в школу ввійде
і пролунає дзвінок.
Мов перший раз,
в затишний клас
кличеш мене на урок.
Вчителько мила,
ненько думок,
ти дала силу,
ніби струмок,
щоб мої крила
швидко росли
і білим вітрилом
в життя понесли.
Вчора немов
в школу пішов,
сумно з порогу свого,
бо ще не знав,
не покохав
радість обличчя твого.
Кожен урок,
став ніби крок
що в самостійність веде,
де будуть сни
і восени
щастям згадаю тебе.
Вчителько рідна,
зоре світань,
буду я гідним
всіх сподівань:
вчителем стану,
добрим як ти,
що матиме шану
до тебе прийти.
Маючи в серці
сяючий світ,
гріючи сонцем
твій в собі цвіт,
тим спогадом вічним,
і словом незлим,
пишаюсь, що учнем
був саме твоїм.
Віктор Цвіт 02.10.16
.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691941
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.10.2016
автор: Віктор Цвіт