Відкриваю щоденник,
наче вікно у весну,
в тиху й невмілу,
в небулу й нежилу весну.
Набираю номер –
ніхто не знімає трубки,
звоню знов і знов –
а там наче ніхто й не живе…
А звідки ж приходять
ці дивні й розпечені сновидіння,
коли мрії нема
і квартира її пуста?
Десь сховалась
від злого, заздро’сного ока,
сьогодення гнилого,
від вселенського ненажерного смітника…
Відкриваю шоденник –
наче знов за вікном весна …
1997
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691373
Рубрика: Білий вірш
дата надходження 28.09.2016
автор: Лєна Дадукевич