Кожного разу болить по новому.
Можливо, немає ніяких ран, а є лише одна?!
Кожного разу самотньо додому
Човгаю крізь осіннє листя, чекаючи нового дня.
Всяк, хто назустріч, втікає від тіні,
Напевно, так буде все моє життя.
Тіні є ті, що тісно сплетені,
Є ті, що іншим дають своє «я»!
Кожне «я» – особисто тобі.
Знову впадаю в осінню саркому,
Складаю по колу недолугі вірші,
Ставлю крапку, де можна поставити кому!
27.09.2016
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
https://issuu.com/virshivkyto4ky/docs
[youtube]https://youtu.be/ZpcscXPjkEQ[/youtube]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691146
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.09.2016
автор: Kukhta Bohdan