Одного разу, повертаючись із минулого
до майбутнього,
на перехресті доріг
запитав у подорожнього:
- Друже, до якої цілі
прямують ноги Твої?
Він посміхнувся, і відповів:
" До русла Вічності.
Подорожую світами зірок Вічної Ріки.
Скільки гір на шляху зустрінеться мені,
В чакрах яких майже нічого
не залишилося на дні?
Шлях зірок Вічної Ріки великий
І далеко-далеко ще йти,
крізь пил майбутнього століть,
щоб чистоту душі прославити
і в людях світлу любов смиренно
для Безмежності зрощувати.
Важливо осяянням ліри про
моральне і аморальне сказати, -
до любові та світла, до чистоти
прагнення в душах виховувати.
Щоб в кожній думці поєднувалися
чистота любові та гармонія слова
світлинами прози
чи віршуванням цього дня.
Слова у добрі дії, при житті.
Адже є Жива Етика -
як краса Кодексу Моральності.
Без світла духовної літери
люди приречені потрапити
у вир радіації самознищення."
Йому подякував. І йдемо разом
долаючи труднощі зростання...
Спільна мета - необхідна умова
для встановлення взаєморозуміння.
Це найвищий рівень шляху взаємодії.
І дякую друзям: серцем щирості -
Творчого натхнення,
Духовного світла спільноті.
Я світлини завжди з вами.
П.С. Вища щабель Вселенської любові -
Коли направлено свідомість подолати труднощі,
Щоб в ім'я братської любові іншого врятувати.
Саме так свою долю правимо до русла Вічності.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690471
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 24.09.2016
автор: Гор2